покрівля

Верхня огороджувальна оболонка даху, що складається із водонепроникного килима (черепиці, гонту, тесу, заліза тощо), який стелеться на основу у вигляді латування, настилу, що покладені на крокви і балки. Мають місце:

~ альтанна — дуже пологої форми, оточена наскрізним парапетом або балюстрадою.

~ в жолоб

а) виконана з тесин, які спускаються від гребеня і нижніми кінцями впираються у жолоб, що закріплювався на протязі.

б) З половинок колод, у яких видовбані серцевини. Вони покладалися на лати, звертаючись почергово вгору і донизу, тим самим перекриваючи проміжки.

~ в закрій — тесини клалися прямо на крокви горизонтально з напуском верхньої на нижню.

~ в зачіску — виконане з соломи над селянськими хатами.

~ в луску — з однакових елементів, які виступають один з під другого напівкруглим краєм.

~ германська — виконувалася з шиферних платівок різних розмірів. Вони клалися горизонтальними рядами на дощатій основі таким чином, що висота рядів зменшувалась при наближенні до гребеня.

~ голландська — влаштована над вальмовим дахом.

~ гольц-цементна — з кількох шарів картону або паперу, склеєних сполукою, у який входить смола. Робиться з ухилом від 1:20 до 1:50.

~ гуськова — вигнута у нижній частині й своїм профілем нагадує архітектурний облом — зворотній гусьок.

~ дорнова — виконана із суміші глини, смоли, піску, дубової кори, в яку могли додавати мох, коров'ячу шерсть та інші матеріали. Звичайно робилась плоскою, без ухилу.

~ клинчаста — над крутим двосхилим дахом.

~ французька — влаштована над мансардою.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покрівля — покрі́вля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. покрівля — (житла) дах, покриття, (з соломи) стріха; П. притулок; Р. покривало. Словник синонімів Караванського
  3. покрівля — див. дах Словник синонімів Вусика
  4. покрівля — [поукр’іўл'а] -ўл'і, ор. -ўлеийу, р. мн. -р'івеил' Орфоепічний словник української мови
  5. покрівля — -і, ж. 1》 Те, чим покривається верхня частина будівлі. || Те саме, що дах 1). 2》 перен. Приміщення, пристосоване, признач. для життя людей; житло. 3》 рідко. Верхній шар, що покриває щось; покрив. || Те, що прикриває собою що-небудь; прикриття. 4》 гірн. Верхній, похилий бік жили (див. жила I 3)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. покрівля — ПОКРІ́ВЛЯ, і, ж. 1. Те, чим покривається верхня частина будівлі. Колись зелена залізна покрівля злущилася (Панас Мирний); З бляшаної покрівлі стікали каплі в дубовий дзбан (Григорій Тютюнник); Уперлися в небо готичні шпилі, Рожеві дахи... Словник української мови у 20 томах
  7. покрівля — Конструкція для захисту будівлі або території згори від атмосферних опадів; складається з несучих елементів (каркасу) і покриття (черепиця, руберойд, шифер тощо). Універсальний словник-енциклопедія
  8. покрівля — ЖИТЛО́ (взагалі місце для перебування, проживання), КУТО́К розм., КУТ розм., ХА́ТА розм., ДАХ розм., ПОКРІ́ВЛЯ розм., СТРІ́ХА розм., ГНІЗДО́ розм., КУБЛО́ розм., КИШЛО́ розм. рідше, ЗА́ХИСТ рідше. Словник синонімів української мови
  9. покрівля — Покрі́вля, -лі, -лею; -крі́влі, -крі́вель Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. покрівля — ПОКРІ́ВЛЯ, і, ж. 1. Те, чим покривається верхня частина будівлі. Колись зелена залізна покрівля злущилася (Мирний, IV, 1955, 16); З бляшаної покрівлі стікали каплі в дубовий дзбан (Тют. Словник української мови в 11 томах
  11. покрівля — Покрівля, -лі ж. 1) Кровля. Левиц. І. 90. Стріха місцями повигнивала, покрівля де-где провалилася, вікна побиті. Мир. ХРВ. 24. Ключ у нас завжде лежав під стріхою у покрівлі. Екатер. у. (Залюб.). 2) Глиняная покрышка для ульевъ. Богодух. у. Словник української мови Грінченка