1. Універсальний словник-енциклопедія

покрівля

Конструкція для захисту будівлі або території згори від атмосферних опадів; складається з несучих елементів (каркасу) і покриття (черепиця, руберойд, шифер тощо). покрівля

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покрівля — покрі́вля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. покрівля — (житла) дах, покриття, (з соломи) стріха; П. притулок; Р. покривало. Словник синонімів Караванського
  3. покрівля — див. дах Словник синонімів Вусика
  4. покрівля — [поукр’іўл'а] -ўл'і, ор. -ўлеийу, р. мн. -р'івеил' Орфоепічний словник української мови
  5. покрівля — -і, ж. 1》 Те, чим покривається верхня частина будівлі. || Те саме, що дах 1). 2》 перен. Приміщення, пристосоване, признач. для життя людей; житло. 3》 рідко. Верхній шар, що покриває щось; покрив. || Те, що прикриває собою що-небудь; прикриття. 4》 гірн. Верхній, похилий бік жили (див. жила I 3)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. покрівля — ПОКРІ́ВЛЯ, і, ж. 1. Те, чим покривається верхня частина будівлі. Колись зелена залізна покрівля злущилася (Панас Мирний); З бляшаної покрівлі стікали каплі в дубовий дзбан (Григорій Тютюнник); Уперлися в небо готичні шпилі, Рожеві дахи... Словник української мови у 20 томах
  7. покрівля — ЖИТЛО́ (взагалі місце для перебування, проживання), КУТО́К розм., КУТ розм., ХА́ТА розм., ДАХ розм., ПОКРІ́ВЛЯ розм., СТРІ́ХА розм., ГНІЗДО́ розм., КУБЛО́ розм., КИШЛО́ розм. рідше, ЗА́ХИСТ рідше. Словник синонімів української мови
  8. покрівля — Покрі́вля, -лі, -лею; -крі́влі, -крі́вель Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. покрівля — ПОКРІ́ВЛЯ, і, ж. 1. Те, чим покривається верхня частина будівлі. Колись зелена залізна покрівля злущилася (Мирний, IV, 1955, 16); З бляшаної покрівлі стікали каплі в дубовий дзбан (Тют. Словник української мови в 11 томах
  10. покрівля — Верхня огороджувальна оболонка даху, що складається із водонепроникного килима (черепиці, гонту, тесу, заліза тощо), який стелеться на основу у вигляді латування, настилу, що покладені на крокви і балки. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. покрівля — Покрівля, -лі ж. 1) Кровля. Левиц. І. 90. Стріха місцями повигнивала, покрівля де-где провалилася, вікна побиті. Мир. ХРВ. 24. Ключ у нас завжде лежав під стріхою у покрівлі. Екатер. у. (Залюб.). 2) Глиняная покрышка для ульевъ. Богодух. у. Словник української мови Грінченка