полиця

(ст.слов.)

1. Елемент обладнання інтер'єру для складування речей у вигляді дошки, що прилягала ребром до стіни і спиралася на кілки або кронштейни.

2. Нижня, більш полога частина крутого двосхилого або наметового даху, яка підтримується повалом і дозволяє відводити від стін дощову й талу воду на більшу відстань.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полиця — -і, ж. 1》 Дошка або кілька дощок, закріплених горизонтально на стіні або в шафі, що використовуються для зберігання посуду, продуктів харчування, одягу, книг і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полиця — кла́сти / покла́сти зу́би на поли́цю (на ми́сник). Голодувати. Там (у степу), коли зародить, то возами ту пшеницю возять, але вже коли й недорід ущелепкається (трапиться)... отоді вже, чоловіче добрий, клади зуби на полицю (Ю. Фразеологічний словник української мови
  3. полиця — ПОЛИ́ЦЯ (окреме місце для лежання або розміщення багажу в залізничному вагоні, каюті корабля), ПО́ЛКА розм., ЛА́ВА заст. В купе вона одразу ж, як тільки поїзд рушив, забралася на верхню полицю і вкрилася ковдрою (В. Словник синонімів української мови
  4. полиця — ПОЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Дошка або кілька дощок, які закріплені горизонтально на стіні або в шафі й використовуються для зберігання посуду, продуктів харчування, одягу, книг і т. ін. Кайдаш махнув рукою й зачепив горщик на полиці (І. Словник української мови у 20 томах
  5. полиця — поли́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. полиця — [полиц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  7. полиця — ПОЛИ́ЦЯ, і, ж. 1. Дошка або кілька дощок, які закріплені горизонтально на стіні або в шафі й використовуються для зберігання посуду, продуктів харчування, одягу, книг і т. ін. Кайдаш махнув рукою й зачепив горщик на полиці (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. полиця — Поли́ця, -ці, -цею; -ли́ці, -ли́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)