1. Архітектура і монументальне мистецтво

ратуша

(польс. < нім. — рада і будинок)

Споруда для органів міського самоврядування у європейських країнах епох Середньовіччя і Нового часу (порівн. магістрат). Включала елементи цивільного і фортечного будівництва. Звичайно будувалася у вигляді компактної кількаповерхової споруди із залом для засідань всередині, балконом, з якого звертались до народу, та високою ярусною баштою (беффруа). На останній висів дзвін, щоб сповіщати мешканців міста про небезпеку, а пізніше вона зовні збагачувалася кадраном.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ратуша — ра́туша іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ратуша — -і, ж. 1》 Орган самоврядування в містах феодальної Західної Європи. 2》 В Україні та Росії у 18-19 ст. – один з органів міського самоврядування. 3》 Орган міського самоврядування в ряді європейськиїх країн, а також будинок, в якому він розміщений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ратуша — Міська управа, див. мерія, муніципалітет Словник чужослів Павло Штепа
  4. ратуша — РА́ТУША, і, ж. 1. Орган самоврядування в містах феодальної Західної Європи. 2. На Україні, в Росії у XVIII–XIX ст. – один з органів міського самоврядування. Словник української мови у 20 томах
  5. ратуша — Будинок міського управління, саме управління Словник застарілих та маловживаних слів
  6. ратуша — ра́туша (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Haus – будинок) орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. ратуша — Приміщення осідку міської влади у центрі міста; зазвичай чотирикутна у плані та з вежею, яка інколи стоїть окремо. Універсальний словник-енциклопедія
  8. ратуша — Ра́туша, -ші, -ші, -шею; -туші, -туш (ж. р.) і ра́туш, -шу, -шеві; -ші, -шів (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ратуша — РА́ТУША, і, ж. 1. Орган самоврядування в містах феодальної Західної Європи. 2. У Росії й на Україні у XVIII-XIX ст. — один з органів міського самоврядування. Словник української мови в 11 томах
  10. ратуша — рос. ратуша орган самоврядування в ряді європейських країн; будинок, де розміщений цей орган. Eкономічна енциклопедія
  11. ратуша — Ратуша, -ші ж. 1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32. Словник української мови Грінченка