1. Словник української мови у 20 томах

ратуша

РА́ТУША, і, ж.

1. Орган самоврядування в містах феодальної Західної Європи.

2. На Україні, в Росії у XVIII–XIX ст. – один з органів міського самоврядування.

У великих містах були магістрати (органи міського управління), а в містечках і дрібних містах – ратуші (з наук. літ.);

Перш жадала [Домаха] поповичів, далі спустила на писарів з ратуші, забажала опісля вже й хлібороба, так ба! і личман не дивиться! (Г. Квітка-Основ'яненко).

3. Будинок, у якому містилося міське самоврядування.

У ході боротьби робітники поставили собі основним завданням оволодіти ратушею, будинком міського самоврядування Парижа (з навч. літ.);

Там же [на Подолі] в середині XVIII століття збудовано ратушу, де знаходилося міське управління (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ратуша — ра́туша іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ратуша — -і, ж. 1》 Орган самоврядування в містах феодальної Західної Європи. 2》 В Україні та Росії у 18-19 ст. – один з органів міського самоврядування. 3》 Орган міського самоврядування в ряді європейськиїх країн, а також будинок, в якому він розміщений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ратуша — Міська управа, див. мерія, муніципалітет Словник чужослів Павло Штепа
  4. ратуша — Будинок міського управління, саме управління Словник застарілих та маловживаних слів
  5. ратуша — ра́туша (польс. ratusz, з нім. Rathaus, від Rat – рада і Haus – будинок) орган міського самоуправління в ряді європейських країн, а також будинок, де він розміщений. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. ратуша — Приміщення осідку міської влади у центрі міста; зазвичай чотирикутна у плані та з вежею, яка інколи стоїть окремо. Універсальний словник-енциклопедія
  7. ратуша — Ра́туша, -ші, -ші, -шею; -туші, -туш (ж. р.) і ра́туш, -шу, -шеві; -ші, -шів (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ратуша — РА́ТУША, і, ж. 1. Орган самоврядування в містах феодальної Західної Європи. 2. У Росії й на Україні у XVIII-XIX ст. — один з органів міського самоврядування. Словник української мови в 11 томах
  9. ратуша — рос. ратуша орган самоврядування в ряді європейських країн; будинок, де розміщений цей орган. Eкономічна енциклопедія
  10. ратуша — (польс. < нім. — рада і будинок) Споруда для органів міського самоврядування у європейських країнах епох Середньовіччя і Нового часу (порівн. магістрат). Включала елементи цивільного і фортечного будівництва. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. ратуша — Ратуша, -ші ж. 1) Городская дума, магистратъ, ратуша. Кв. І. 256. 2) Сельское правленіе. Грин. І. 32. Словник української мови Грінченка