релікварій

(лат. — останки)

Коштовна скринька-дароносиця. У європейському середньовіччі виконувалися у вигляді мініатюрних архітектурних споруд (іноді демонстрація бюста або руки). Особливе значення мали у буддійських релігійних системах, оскільки Р. являлися неодмінною частиною більшості ступ.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. релікварій — РЕЛІКВА́РІЙ, ю, ч. Умістище для зберігання реліквій. Два церковних сановники, в урочистих шатах понтифікальних, з повішеними на грудях дорогінними релікваріями, де зберігалися мощі святих, підійшли до князя і взяли його під руки (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  2. релікварій — реліква́рій іменник чоловічого роду сховище реліквій Орфографічний словник української мови
  3. релікварій — -я, ч. Вмістилище для зберігання реліквій. Великий тлумачний словник сучасної мови