релікварій
(лат. — останки)
Коштовна скринька-дароносиця. У європейському середньовіччі виконувалися у вигляді мініатюрних архітектурних споруд (іноді демонстрація бюста або руки). Особливе значення мали у буддійських релігійних системах, оскільки Р. являлися неодмінною частиною більшості ступ.
Джерело:
Архітектура і монументальне мистецтво
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- релікварій — реліква́рій іменник чоловічого роду сховище реліквій Орфографічний словник української мови
- релікварій — -я, ч. Вмістилище для зберігання реліквій. Великий тлумачний словник сучасної мови
- релікварій — РЕЛІКВА́РІЙ, ю, ч. Умістище для зберігання реліквій. Два церковних сановники, в урочистих шатах понтифікальних, з повішеними на грудях дорогінними релікваріями, де зберігалися мощі святих, підійшли до князя і взяли його під руки (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах