рокайль

(фр. — раковина)

Асиметричний примхливий орнамент зі стилізованих черепашок і закруток, оброблених бахромою. Характерний для стильового напряму рококо. Превалюють S-подібні дужки закінчені листочками і комами, які подвоюються і розщепляються, оконтурюються хвилястими відростками у вигляді гребенів півня, вживаються в'юнкі гілки з трояндами й листочками, діагональні переплетення з крупними просвітами, ребристі завитки, розгалужені і сплетені побіжи. Р. широко вживався у декоративному оформленні палаців, отелів, паркових павільйонів, гротів, брам.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рокайль — РОКА́ЙЛЬ, невідм., ж. Архітектурний орнамент стилю рококо, що імітує природне з'єднання уламків скель, раковин, гротів і диких рослин. Художньому стилю будь-якої епохи притаманне своє трактування художніх творів. Словник української мови у 20 томах
  2. рокайль — невідм., ж. Архітектурний орнамент стилю рококо, що імітує природне з'єднання уламків скель, раковин, гротів і диких рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рокайль — рока́йль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. рокайль — рока́йль (франц. rocaille, букв. – дрібні камінці, черепашки) орнамент у вигляді стилізованої черепашки в обрамленні з сплетіння завитків, химерно вигнутих ліній тощо, характерний для західноєвропейського мистецтва стилю рококо (18 ст.). Словник іншомовних слів Мельничука
  5. рокайль — РОКА́ЙЛЬ, невідм., ж. Архітектурний орнамент стилю рококо, що імітує природне з’єднання уламків скель, раковин, гротів і диких рослин. Художньому стилю будь-якої епохи притаманне своє трактування художніх творів. Словник української мови в 11 томах
  6. рокайль — Характерний для мистецтва рококо орнамент у формі завитка мушлі, зазвичай асиметричний. Універсальний словник-енциклопедія