скарабей

(лат.)

Гнойовий жук, який у Стародавньому Єгипті вважався священним. У його поведінці вбачали символ руху Сонця по небу, а в зубцях на голові — подобу сонячних променів. Вирізьблені з каменя зображення С. були амулетами, печатками, медалями, а гігантські скульптури — місцями поклоніння (приклад: у Карнаку).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

скарабей — скарабе́й іменник чоловічого роду, істота жук Орфографічний словник української мови
скарабей — -я, ч. 1》 ент. Пластинчастовусий жук, поширений перев. у Південній Європі, Північній Африці, Малій та Передній Азії. 2》 У Стародавньому Єгипті – висічені з каменю зображення священного жука, які були предметами культу, амулетами, прикрасами... Великий тлумачний словник сучасної мови
скарабей — СКАРАБЕ́Й, я, ч. 1. Пластинчастоусий жук, поширений перев. у Південній Європі, Північній Африці, Малій і Передній Азії, в окремих регіонах України. Словник української мови у 20 томах
скарабей — скарабе́й (лат. scarabaeus, з грец. σκάραβος – жук) 1. Рід пластинчатовусих жуків. Поширені переважно в Південній Європі, Північній Африці, в Малій і Передній Азії. 2. В Стародавньому Єгипті – висічені з каменю зображення жука, що були предметами культу, амулетами, прикрасами. Словник іншомовних слів Мельничука
скарабей — вел. чорний жук, живе у тропічних обл.; довж. бл. 2 см; живиться гноєм; у стародавньому Єгипті його шанували як бога Сонця, що сходить (Хепрі). Універсальний словник-енциклопедія
скарабей — ГНОЙОВИ́К (жук, що живиться гноєм), ГНОЙОВИ́Й ЖУК, ГНОЯ́К, РИ́ЙКА, СКАРАБЕ́Й. Раптом його увагу привернули гнойовики, що летіли один за одним в одному напрямку (В. Словник синонімів української мови
скарабей — СКАРАБЕ́Й, я, ч. 1. ент. Пластинчастоусий жук, поширений перев. у Південній Європі, Північній Африці, Малій і Передній Азії. 2. У стародавньому Єгипті — висічені з каменю зображення священного жука, які були предметами культу, амулетами, прикрасами... Словник української мови в 11 томах