скарабей

СКАРАБЕ́Й, я, ч.

1. Пластинчастоусий жук, поширений перев. у Південній Європі, Північній Африці, Малій і Передній Азії, в окремих регіонах України.

У присиваському степу в розпалі літа багато комах, жуків – повільних чорнишів і гнойовиків – скарабеїв (з наук.-попул. літ.).

2. У стародавньому Єгипті – висічені з каменю зображення священного жука, які були предметами культу, амулетами, прикрасами, а також монета, камінь і т. ін. із зображенням такого жука.

Скарабеї були, за уявленням стародавніх єгиптян, символом відродження; їх клали в могилу з покійником (із журн.);

Виймає [колекціонер] з озвученої шкатулки ізумрудних скарабеїв. Це тільки сувеніри, а в древньому Єгипті ці жуки і їх зображення вважались священними (з наук.-попул. літ.);

На віддарунок греки всім потрошку – тій амулетик, тій боспорську брошку. Тій гребінець із дерева кедрового, тій скарабея темно-лазурового (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скарабей — -я, ч. 1》 ент. Пластинчастовусий жук, поширений перев. у Південній Європі, Північній Африці, Малій та Передній Азії. 2》 У Стародавньому Єгипті – висічені з каменю зображення священного жука, які були предметами культу, амулетами, прикрасами... Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скарабей — (лат.) Гнойовий жук, який у Стародавньому Єгипті вважався священним. У його поведінці вбачали символ руху Сонця по небу, а в зубцях на голові — подобу сонячних променів. Вирізьблені з каменя зображення... Архітектура і монументальне мистецтво
  3. скарабей — скарабе́й (лат. scarabaeus, з грец. σκάραβος – жук) 1. Рід пластинчатовусих жуків. Поширені переважно в Південній Європі, Північній Африці, в Малій і Передній Азії. 2. В Стародавньому Єгипті – висічені з каменю зображення жука, що були предметами культу, амулетами, прикрасами. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. скарабей — скарабе́й іменник чоловічого роду, істота жук Орфографічний словник української мови
  5. скарабей — вел. чорний жук, живе у тропічних обл.; довж. бл. 2 см; живиться гноєм; у стародавньому Єгипті його шанували як бога Сонця, що сходить (Хепрі). Універсальний словник-енциклопедія
  6. скарабей — ГНОЙОВИ́К (жук, що живиться гноєм), ГНОЙОВИ́Й ЖУК, ГНОЯ́К, РИ́ЙКА, СКАРАБЕ́Й. Раптом його увагу привернули гнойовики, що летіли один за одним в одному напрямку (В. Словник синонімів української мови
  7. скарабей — СКАРАБЕ́Й, я, ч. 1. ент. Пластинчастоусий жук, поширений перев. у Південній Європі, Північній Африці, Малій і Передній Азії. 2. У стародавньому Єгипті — висічені з каменю зображення священного жука, які були предметами культу, амулетами, прикрасами... Словник української мови в 11 томах