терамара

(італ. — зіпсований, земля і мергель)

Укріплене поселення, що будувалося у Північній Італії в бронзову добу. Спочатку вони зводились на річках, неподалік від берега, на штучних майданчиках, що спирались на палі. Пізніше складались зі споруд, поставлених на невисоких штучних пагорбах з каменя і насипного ґрунту, у які заглиблювалися палі. Ці Т. отримували регулярне розпланування, трапецієподібний абрис, оточувались валом і ровом.