1. Архітектура і монументальне мистецтво

теракота

(італ. — випалена земля)

Неглазурована кераміка з кольорової глини. Після випалення отримує характерні кольори і фактуру (грубозернисту або поліровану).

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. теракота — терако́та 1 іменник жіночого роду випалена кольорова високоякісна гончарна глина терако́та 2 іменник жіночого роду неглазурований керамічний виріб з такої глини Орфографічний словник української мови
  2. теракота — терако́та (італ. terracotta, від terra – земля і cotta – випалена) вид кераміки, вироби з неглазурованої випаленої кольорової пористої глини. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. теракота — ТЕРАКО́ТА, и, ж. 1. Випалена кольорова високоякісна гончарна глина. Деякі хліви пофарбовані теракотою майже під стріху (О. Довженко); Для статуеток і скульптурних композицій малих форм застосовують неглазуровану глину – теракоту (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. теракота — -и, ж. 1》 Випалена кольорова високоякісна гончарна глина. 2》 Неглазурований керамічний виріб із такої глини. || збірн. Вироби з цієї глини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. теракота — Терако́та, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. теракота — ТЕРАКО́ТА, и, ж. 1. Випалена кольорова високоякісна гончарна глина. Деякі хліви пофарбовані теракотою майже під стріху (Довж., III, 1960, 514)... Словник української мови в 11 томах