теракота

ТЕРАКО́ТА, и, ж.

1. Випалена кольорова високоякісна гончарна глина.

Деякі хліви пофарбовані теракотою майже під стріху (О. Довженко);

Для статуеток і скульптурних композицій малих форм застосовують неглазуровану глину – теракоту (з наук. літ.);

Композиції та рельєфи з фаянсу, теракоти, шамоту відзначаються багатством фантазіі й вигадки, творчим переосмисленням традицій народного мистецтва (з наук. літ.);

Різьблення – .. спосіб обробки дерева, каменю, кістки чи теракоти способом вирізання (з наук.-попул. літ.).

2. Неглазурований керамічний виріб з такої глини.

Особливо проявили себе ольвіополіти як майстри теракот. Сотні цих маленьких глиняних фігурок, знайдених при розкопках, свідчать про тонкий художній смак місцевих скульпторів (з навч. літ.);

// збірн. Вироби з цієї глини.

Велись розкопки давнього святилища в Піргах .. Розчищали вузький простір між залишками стін двох храмів, де було виявлено склад фігурної теракоти (з наук.-попул. літ.);

У Північному Причорномор'ї виявлено унікальний комплекс з архітектурної розписної теракоти (з наук.-попул. літ.).