тор

(лат. — вузол)

1. Те саме, що і вал.

2. Вал у базі іонічної колони, який часто збагачено горизонтальними канелюрами.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тор — ТОР¹, а, ч. Геометричне тіло, утворене обертанням круга навколо осі, що лежить у площині цього круга й не перетинає його. Хмари дозоряної матерії стискуються не у сферу, а через обертання — у тіло, що прибирає форми тора, або, просто кажучи... Словник української мови в 11 томах
  2. тор — I (від лат. torus – опуклість) тіло, утворене обертанням круга навколо осі, що лежить у площині цього круга і не перетинає його. Форму Т. має, напр., бублик, камери автомобільного або велосипедних коліс. II позасистемна одиниця тиску (1 мм рт. cm.). Словник іншомовних слів Мельничука
  3. тор — I -а, ч. Геометричне тіло, утворене обертанням круга навколо осі, що лежить у площині цього круга й не перетинає його. II -у, ч., зах. Колія. III -а, ч. Позасистемна одиниця тиску (1 мм рт. ст.). IV -а, ч. У давньоскандинавській міфології – бог війни, грому й блискавки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тор — Поверхня, що утворюється обертанням кола навколо прямої, яка не перетинає його і лежить в одній з ним площині. Універсальний словник-енциклопедія
  5. тор — ТОР¹, а, ч. Геометричне тіло, утворене обертанням круга навколо осі, що лежить у площині цього круга й не перетинає його. Хмари дозоряної матерії стискуються не у сферу, а через обертання – у тіло, що прибирає форми тора, або, просто кажучи... Словник української мови у 20 томах
  6. тор — тор 1 іменник чоловічого роду у математиці тор 2 іменник чоловічого роду колія діал. Орфографічний словник української мови
  7. тор — Тор: — колія; образно: переводити розмову на інші тори [44-1] Словник з творів Івана Франка
  8. тор — Шлях, дорога, стезя, слід Словник застарілих та маловживаних слів
  9. тор — Тор, -ру м. Слѣдъ, колея. Вх. Уг. 271. Шейк. Словник української мови Грінченка