вал

(лат.)

1. Архітектурний облом, що у перетині складає півкола. Часто вживається в базах колон, прикрашається плетінками або вінками з листів, перев'язаних стрічками (див. також вал четвертний).

2. Оборонна споруда у вигляді високого земляного насипу з крутим схилом, влаштованим з боку можливого нападу супротивника. Для укріплення попереду фортеці передбачалося і виконувалося кілька оборонних споруд, серед яких найміцнішим був:

~ головний, що оточував основні споруди.

Поряд з ними має місце:

~ береговий — невисокий насип вздовж каналу, який запобігав падінню тварин у воду.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вал — I -у, ч. 1》 Високий земляний насип навколо поселення, міста або фортеці для захисту від ворога. || Довгий і високий земляний насип для господарських потреб чи захисту від повені і т. ін. || Що-небудь, нагромаджене високим довгим насипом. 2》 с. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вал — Вал, -лу м. 1) Валъ, насыпь. Драг. 85. Вали поосідали і зрівнялись із землею. Стор. II. 97. 2) Грубыя толстыя нитки изъ пакли. Вас. 201. Валом пошитий, вітром підбитий. Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна підв'язана валом. Ном. №12551. Словник української мови Грінченка
  3. вал — вал 1 іменник чоловічого роду деталь машини вал 2 іменник чоловічого роду насип; ряд; хвиля; нитки вал 3 іменник чоловічого роду товсті нитки Орфографічний словник української мови
  4. вал — (оборонний) насип, (траншеї) бруствер; (на морі) <�велика> хвиля; У ФР. маса <н. валом валити>; (з клоччя) нитки; (в машинах) вісь, шпиндель. Словник синонімів Караванського
  5. вал — ВАЛ¹, у, ч. 1. Значний за протяжністю і висотою земляний насип, створений з оборонною або господарською метою. Було, полковник так Лубенський Колись к Полтаві полк веде, Під земляні Полтавські вали (І. Словник української мови у 20 томах
  6. вал — див. горб; перешкода; укріплення; хвиля Словник синонімів Вусика
  7. вал — Земляний, кам'яний або складної кам'яно-земляно-дерев'яної конструкції насип; призначений переважно для оборони; до пізнього середньовіччя осн. фортифікаційний елемент укріплених городищ. Універсальний словник-енциклопедія
  8. вал — ВАЛ¹, у, ч. 1. Високий земляний насип навколо поселення, міста або фортеці для захисту від ворога. Було полковник так Лубенський Колись к Полтаві полк веде, Під земляні Полтавські вали (Котл. Словник української мови в 11 томах
  9. вал — (машин.) валець, (земл.) окіп, (хвилі) бурун Словник чужослів Павло Штепа
  10. вал — дев’я́тий вал. Найбурхливіший вияв, найбільше піднесення, злет чого-небудь. “Товариші!.. Скоріш нагору! До зброї всі! У місті ворог!” І глухо вдарив у підвал стрільби страшний дев’ятий вал (В. Фразеологічний словник української мови
  11. вал — I. ВАЛ (деталь машини, механізму, що обертається навколо своєї осі й призначена для передачі руху зв'язаним із нею частинам), ЦИЛІ́НДР, РОЛ. Вона уважно оглянула всі вузли (комбайна) — на основних валах намотало (З. Словник синонімів української мови
  12. вал — вал: ◊ ва́ла роби́ти вул. мати за дурня (ст): Ах, нагла кров! А ще тепер з нас тут вала роблять! (Лисяк) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  13. вал — Вал — shaft, bank, embankment — *Welle — 1) В геоморфології — відносно вузька, довга і невисока форма рельєфу. Розрізняють В., створені діяльністю хвиль (берегові В.), рік (прируслові В.), льодовиків (моренні В.), вулканів (кільцеві В.), селів (селеві... Гірничий енциклопедичний словник