вал

I -у, ч.

1》 Високий земляний насип навколо поселення, міста або фортеці для захисту від ворога.

|| Довгий і високий земляний насип для господарських потреб чи захисту від повені і т. ін.

|| Що-небудь, нагромаджене високим довгим насипом.

2》 с. г. Купка сіна і т. ін., в яку згрібається покіс і т. ін.

3》 мор. Висока хвиля.

4》 перен. Суцільна маса чого-небудь, яка рухається довгою смугою.

5》 тільки одн. Кількість продукції, зробленої за певний період і вираженої в її вартості, у вихідних показниках (у тоннах, метрах і т. ін.).

II -у, ч.

Товсті нитки з клоччя.

III -а, ч., тех.

1》 Деталь (у формі стрижня або циліндра) машин і механізмів, що обертається навколо своєї повздовжньої осі на підшипниках ковзання або кочення.

Карданний вал — такий, що складається з двох або більше валів, з'єднаних між собою хрестовинами, і служить для передачі обертального руху від коробки передач до привідної осі колес автомобіля, мотоцикла, трактора і т. ін.

Колінчастий вал — деталь двигуна внутрішнього згоряння, частина кривошипно-шатунного механізму для перетворення поступального руху поршня в обертальний.

2》 Вісь.

3》 Головна частина трансмісії, коробки передач.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вал — Вал, -лу м. 1) Валъ, насыпь. Драг. 85. Вали поосідали і зрівнялись із землею. Стор. II. 97. 2) Грубыя толстыя нитки изъ пакли. Вас. 201. Валом пошитий, вітром підбитий. Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна підв'язана валом. Ном. №12551. Словник української мови Грінченка
  2. вал — вал 1 іменник чоловічого роду деталь машини вал 2 іменник чоловічого роду насип; ряд; хвиля; нитки вал 3 іменник чоловічого роду товсті нитки Орфографічний словник української мови
  3. вал — (оборонний) насип, (траншеї) бруствер; (на морі) <�велика> хвиля; У ФР. маса <н. валом валити>; (з клоччя) нитки; (в машинах) вісь, шпиндель. Словник синонімів Караванського
  4. вал — ВАЛ¹, у, ч. 1. Значний за протяжністю і висотою земляний насип, створений з оборонною або господарською метою. Було, полковник так Лубенський Колись к Полтаві полк веде, Під земляні Полтавські вали (І. Словник української мови у 20 томах
  5. вал — див. горб; перешкода; укріплення; хвиля Словник синонімів Вусика
  6. вал — Земляний, кам'яний або складної кам'яно-земляно-дерев'яної конструкції насип; призначений переважно для оборони; до пізнього середньовіччя осн. фортифікаційний елемент укріплених городищ. Універсальний словник-енциклопедія
  7. вал — ВАЛ¹, у, ч. 1. Високий земляний насип навколо поселення, міста або фортеці для захисту від ворога. Було полковник так Лубенський Колись к Полтаві полк веде, Під земляні Полтавські вали (Котл. Словник української мови в 11 томах
  8. вал — (лат.) 1. Архітектурний облом, що у перетині складає півкола. Часто вживається в базах колон, прикрашається плетінками або вінками з листів, перев'язаних стрічками (див. також вал четвертний). Архітектура і монументальне мистецтво
  9. вал — (машин.) валець, (земл.) окіп, (хвилі) бурун Словник чужослів Павло Штепа
  10. вал — дев’я́тий вал. Найбурхливіший вияв, найбільше піднесення, злет чого-небудь. “Товариші!.. Скоріш нагору! До зброї всі! У місті ворог!” І глухо вдарив у підвал стрільби страшний дев’ятий вал (В. Фразеологічний словник української мови
  11. вал — I. ВАЛ (деталь машини, механізму, що обертається навколо своєї осі й призначена для передачі руху зв'язаним із нею частинам), ЦИЛІ́НДР, РОЛ. Вона уважно оглянула всі вузли (комбайна) — на основних валах намотало (З. Словник синонімів української мови
  12. вал — вал: ◊ ва́ла роби́ти вул. мати за дурня (ст): Ах, нагла кров! А ще тепер з нас тут вала роблять! (Лисяк) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  13. вал — Вал — shaft, bank, embankment — *Welle — 1) В геоморфології — відносно вузька, довга і невисока форма рельєфу. Розрізняють В., створені діяльністю хвиль (берегові В.), рік (прируслові В.), льодовиків (моренні В.), вулканів (кільцеві В.), селів (селеві... Гірничий енциклопедичний словник