травея

(фр. — прогін, ряд)

Прямокутна у плані чарунка простору нефа у романському або готичному храмі під одним хрестовим чи зімкненим склепінням, що підтримується чотирма інколи шістьома підпорами.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. травея — траве́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. травея — -ї, ж. У романській і готичній архітектурі – просторова чарунка нефа, обмежена 4-ма опорами, що несуть хрестове або зімкнене склепіння. Великий тлумачний словник сучасної мови