тригліф
(грец. — тричі вирізати)
Елемент фризу доричного антаблементу у вигляді вертикально поставленої плити з трикутними у перетині вертикальними врізами, два з яких повні і зроблені в середині, а по краях — їхні половини. Розташовуються між метопами і на флангах фризу, і по осям колон або пілястр.
Джерело:
Архітектура і монументальне мистецтво
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тригліф — триглі́ф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- тригліф — триглі́ф (грец. τρίγλυφον, від τρείς – три і γλύφω – ріжу) архіт. прямокутна вертикальна кам’яна плита з трьома поздовжніми врізами. Словник іншомовних слів Мельничука
- тригліф — ТРИГЛІ́Ф, а, ч., архт. Прямокутна вертикальна кам'яна плита з трьома поздовжніми врізами, що є частиною доричного ордера. Словник української мови у 20 томах
- тригліф — -а, ч., архіт. Прямокутна вертикальна кам'яна плита з трьома поздовжніми врізами, що є частиною доричного ордера. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тригліф — Прямокутна плита з 2 вертикальними прорізами (жолобками) і 2 наріжними напівжолобками; виступає поперемінно з метопами у фризах будівель доричного ордера. Універсальний словник-енциклопедія
- тригліф — ТРИГЛІ́Ф, а, ч., архт. Прямокутна вертикальна кам’яна плита з трьома поздовжніми врізами, що є частиною доричного ордера. Словник української мови в 11 томах