тригліф

ТРИГЛІ́Ф, а, ч., архт. Прямокутна вертикальна кам’яна плита з трьома поздовжніми врізами, що є частиною доричного ордера.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тригліф — триглі́ф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. тригліф — триглі́ф (грец. τρίγλυφον, від τρείς – три і γλύφω – ріжу) архіт. прямокутна вертикальна кам’яна плита з трьома поздовжніми врізами. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. тригліф — ТРИГЛІ́Ф, а, ч., архт. Прямокутна вертикальна кам'яна плита з трьома поздовжніми врізами, що є частиною доричного ордера. Словник української мови у 20 томах
  4. тригліф — -а, ч., архіт. Прямокутна вертикальна кам'яна плита з трьома поздовжніми врізами, що є частиною доричного ордера. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тригліф — Прямокутна плита з 2 вертикальними прорізами (жолобками) і 2 наріжними напівжолобками; виступає поперемінно з метопами у фризах будівель доричного ордера. Універсальний словник-енциклопедія
  6. тригліф — (грец. — тричі вирізати) Елемент фризу доричного антаблементу у вигляді вертикально поставленої плити з трикутними у перетині вертикальними врізами, два з яких повні і зроблені в середині, а по краях — їхні половини. Розташовуються між метопами і на флангах фризу, і по осям колон або пілястр. Архітектура і монументальне мистецтво