тіфон
(грец.)
Популярний у античному мистецтві персонаж, якого часто зображали на декоративних рельєфах, антефіксах тощо. За грецькою міфологією — велетень, син богині землі Геї і Тартара, який мав сто голів і сто рук, етруски уявляли його крилатим і змієногим драконом.
Джерело:
Архітектура і монументальне мистецтво
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тіфон — -а, ч., міф. Могутній потворний велетень, уособлення вогненних руйнівних сил землі та її випарів. Великий тлумачний словник сучасної мови