тіфон
ті́фон
-а, ч., міф.
Могутній потворний велетень, уособлення вогненних руйнівних сил землі та її випарів.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тіфон — (грец.) Популярний у античному мистецтві персонаж, якого часто зображали на декоративних рельєфах, антефіксах тощо. За грецькою міфологією — велетень, син богині землі Геї і Тартара, який мав сто голів і сто рук, етруски уявляли його крилатим і змієногим драконом. Архітектура і монументальне мистецтво