узороччя
Російськомовний термін, яким прийнято характеризувати спосіб вбрання фасадів у Московії XVII ст., що сформувався під впливом мистецтва Сходу і Заходу. Виконані у білокам'яному різьбленні рослинна ("трав'яна") орнаментація, стилізовані птахи і тварини, символічні зображення на релігійну тематику, які рясно покривали портали, фільонки, люнети, архівольти, частини стін, також продовжили традиції, започатковані на пізньому етапі давньоруського зодчества, які яскраво проявилися у Галичі і Володимирі на Клязьмі.
Джерело:
Архітектура і монументальне мистецтво
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- узороччя — УЗОРО́ЧЧЯ, я, с., заст. Дорогі речі, прикраси. Жовті борові стіни кімнат були рясно ввішані [увішані] паволокою, оксамитом і узороччями, шовки висіли на вікнах і на дверях, тішачи зір королеві Бургундії (І. Білик); Церковне узороччя. Словник української мови у 20 томах