узороччя
УЗОРО́ЧЧЯ, я, с., заст.
Дорогі речі, прикраси.
Жовті борові стіни кімнат були рясно ввішані [увішані] паволокою, оксамитом і узороччями, шовки висіли на вікнах і на дверях, тішачи зір королеві Бургундії (І. Білик);
Церковне узороччя.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- узороччя — Російськомовний термін, яким прийнято характеризувати спосіб вбрання фасадів у Московії XVII ст., що сформувався під впливом мистецтва Сходу і Заходу. Архітектура і монументальне мистецтво