форт

(нім., фр. < лат. — сильний)

1. Невелика замкнена фортеця, призначена для довго- чи короткочасної оборони стратегічно важливих шляхів, мостів тощо. Спочатку споруджувалася у вигляді багатоярусної мурованої башти з амбразурами.

2. Окреме укріплення у складі фортової фортеці, що мала кілька поясів Ф.

3. Велика оборонна споруда відкритого чи закритого типів для ефективного опору атакам супротивника, розташована перед укріпленням.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

форт — форт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
форт — див. УКРІПЛЕННЯ, БАСТІОН. Словник синонімів Караванського
форт — див. укріплення Словник синонімів Вусика
форт — Твердиня, див. кріпость, фортеця, цитадель, оплот Словник чужослів Павло Штепа
форт — ФОРТ¹, у, ч. Окреме замкнуте укріплення (постійне або тимчасове), одиничне або як складова частина зовнішньої лінії оборонних споруд фортеці та укріпленого району. Словник української мови у 20 томах
форт — -у, ч. Окреме замкнуте укріплення (постійне або тимчасове), одиничне або як складова частина зовнішньої лінії оборонних споруджень фортеці та укріпленого району. Великий тлумачний словник сучасної мови
форт — (франц. fort, від лат. fortis – міцний, сильний) велике замкнуте укріплення; складова частина фортеці. Словник іншомовних слів Мельничука
форт — УКРІ́ПЛЕННЯ (оборонна споруда), ФОРТИФІКА́ЦІЯ, ФОРТ, БАСТІО́Н (старовинна бойова споруда на розі фортечного муру); ПАЛА́НКА (невелике укріплення, обнесене частоколом, у Запорізькій Січі). Хмельницький не поспішав штурмувати збаразькі укріплення (Я. Словник синонімів української мови
форт — Форт, -ту; фо́рти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
форт — ФОРТ, у, ч. Окреме замкнуте укріплення (постійне або тимчасове), одиничне або як складова частина зовнішньої лінії оборонних споруджень фортеці та укріпленого району. Словник української мови в 11 томах