форт
(франц. fort, від лат. fortis – міцний, сильний)
велике замкнуте укріплення; складова частина фортеці.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- форт — форт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- форт — див. УКРІПЛЕННЯ, БАСТІОН. Словник синонімів Караванського
- форт — див. укріплення Словник синонімів Вусика
- форт — Твердиня, див. кріпость, фортеця, цитадель, оплот Словник чужослів Павло Штепа
- форт — ФОРТ¹, у, ч. Окреме замкнуте укріплення (постійне або тимчасове), одиничне або як складова частина зовнішньої лінії оборонних споруд фортеці та укріпленого району. Словник української мови у 20 томах
- форт — -у, ч. Окреме замкнуте укріплення (постійне або тимчасове), одиничне або як складова частина зовнішньої лінії оборонних споруджень фортеці та укріпленого району. Великий тлумачний словник сучасної мови
- форт — УКРІ́ПЛЕННЯ (оборонна споруда), ФОРТИФІКА́ЦІЯ, ФОРТ, БАСТІО́Н (старовинна бойова споруда на розі фортечного муру); ПАЛА́НКА (невелике укріплення, обнесене частоколом, у Запорізькій Січі). Хмельницький не поспішав штурмувати збаразькі укріплення (Я. Словник синонімів української мови
- форт — Форт, -ту; фо́рти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- форт — ФОРТ, у, ч. Окреме замкнуте укріплення (постійне або тимчасове), одиничне або як складова частина зовнішньої лінії оборонних споруджень фортеці та укріпленого району. Словник української мови в 11 томах
- форт — (нім., фр. < лат. — сильний) 1. Невелика замкнена фортеця, призначена для довго- чи короткочасної оборони стратегічно важливих шляхів, мостів тощо. Спочатку споруджувалася у вигляді багатоярусної мурованої башти з амбразурами. Архітектура і монументальне мистецтво