1. Архітектура і монументальне мистецтво

фронтон

(фр. < лат. — лоб)

Верхня частина фасаду над карнизом споруди, порталу чи завершення віконного наличника, виконана у вигляді невеликої площини, обмеженої карнизами: горизонтальним знизу і одним чи двома замикаючими вгорі. Завдяки цьому всередині утворюється поле тимпану. Розрізняють за формою і характером побудови наступні види:

~ вигризений — те саме, що і фронтон розірваний.

~ кільоподібний — у вигляді перевернутого кіля корабля, характерний для дерев'яного теслярства Російської Півночі.

~ лучковий — з дугоподібним профільованим завершенням над горизонтальним карнизом.

~ напівкруглий — з півциркульним завершенням.

~ перерваний — дві крайні частини в середині перервані тільки відсутністю частини горизонтального карнизу. Також носить назву — напівфронтон.

~ розірваний — у вигляді тільки двох крайніх частин, залишків від трикутного чи лучкового. Виконується для досягнення декоративного ефекту.

~ розкріпований — з вертикально виступаючими частинами.

~ самцовий — безпосереднє продовження стіни в дерев'яних зрубах. Назва умовна, оскільки це — щипець.

~ ступінчастий — у вигляді сходинок, які поступово зменшуються догори у своїх розмірах.

~ трикутний — у вигляді рівнобічного трикутника.

~ "шийний" — бокові частини вирішені плавними волютами, що сходяться догори, внаслідок чого загальна форма нагадує верх плечей і шию людини або тварини.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фронтон — фронто́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. фронтон — у. причілок Словник синонімів Караванського
  3. фронтон — Причілок, начілок Словник чужослів Павло Штепа
  4. фронтон — ФРОНТО́Н, у, ч., архт. Верхня бокова частина фасаду будинку, портика, колонади і т. ін., що становить трикутну вертикальну площину, обмежену з боків двосхилим дахом і обрамлену біля основи карнизом; причілок. Словник української мови у 20 томах
  5. фронтон — -у, ч., архіт. Верхня частина фасаду будинку, портика, колонади і т. ін., що являє собою трикутну площину, обмежену з боків двосхилим дахом, обрамлену біля основи карнизом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. фронтон — фронто́н [франц. fronton, від лат. frons (frontis) – передня сторона] верхня частина фасаду будинку, портика або колонади у вигляді трикутної площини, обмеженої по боках двома схилами даху, а біля основи – карнизом. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. фронтон — Трикутне завершення фасаду або ризаліту будинку, порталу, дверей чи вікна (інколи півкругле). Універсальний словник-енциклопедія
  8. фронтон — Фронто́н, -на; -то́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. фронтон — ФРОНТО́Н, у, ч., архт. Верхня частина фасаду будинку, портика, колонади і т. ін., що становить собою трикутну площину, обмежену з боків двосхилим дахом, обрамлену біля основи карнизом. Годинник на фронтоні невеличкої станції показував рівно сьому (Коз. Словник української мови в 11 томах