фронтон

Причілок, начілок

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фронтон — фронто́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. фронтон — у. причілок Словник синонімів Караванського
  3. фронтон — ФРОНТО́Н, у, ч., архт. Верхня бокова частина фасаду будинку, портика, колонади і т. ін., що становить трикутну вертикальну площину, обмежену з боків двосхилим дахом і обрамлену біля основи карнизом; причілок. Словник української мови у 20 томах
  4. фронтон — -у, ч., архіт. Верхня частина фасаду будинку, портика, колонади і т. ін., що являє собою трикутну площину, обмежену з боків двосхилим дахом, обрамлену біля основи карнизом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. фронтон — фронто́н [франц. fronton, від лат. frons (frontis) – передня сторона] верхня частина фасаду будинку, портика або колонади у вигляді трикутної площини, обмеженої по боках двома схилами даху, а біля основи – карнизом. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. фронтон — Трикутне завершення фасаду або ризаліту будинку, порталу, дверей чи вікна (інколи півкругле). Універсальний словник-енциклопедія
  7. фронтон — Фронто́н, -на; -то́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. фронтон — ФРОНТО́Н, у, ч., архт. Верхня частина фасаду будинку, портика, колонади і т. ін., що становить собою трикутну площину, обмежену з боків двосхилим дахом, обрамлену біля основи карнизом. Годинник на фронтоні невеличкої станції показував рівно сьому (Коз. Словник української мови в 11 томах
  9. фронтон — (фр. < лат. — лоб) Верхня частина фасаду над карнизом споруди, порталу чи завершення віконного наличника, виконана у вигляді невеликої площини, обмеженої карнизами: горизонтальним знизу і одним чи двома замикаючими вгорі. Архітектура і монументальне мистецтво