1. Архітектура і монументальне мистецтво

фунікулер

(фр. < лат. — мотузка)

Канатна залізниця на крутих схилах. Вагони з пасажирами або вантажем підіймаються і опускаються канатною тягою. При невеликих підйомах між рейками прокладались зубчасті рейки, за які зачіплялося зубчасте колесо, насаджене на вісь вагона.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фунікулер — фунікуле́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. фунікулер — [фун'ікулер] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іy Орфоепічний словник української мови
  3. фунікулер — див. елеватор, вінда Словник чужослів Павло Штепа
  4. фунікулер — ФУНІКУЛЕ́Р, а, ч. Залізниця з канатною тягою для перевезення пасажирів на крутих підйомах і спусках. По обіді їду купатися, це доволі далеко і тим невигідно, бо доведеться підніматися на острів фунікулером (М. Словник української мови у 20 томах
  5. фунікулер — -а, ч. Залізниця з канатною тягою для перевезення пасажирів на крутих узвозах і спусках. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. фунікулер — фунікуле́р (франц. funiculaire, букв. – канатний, від лат. funiculus – мотузка) залізниця з канатною тягою на крутих підйомах і спусках. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. фунікулер — ФУНІКУЛЕ́Р, а, ч. Залізниця з канатною тягою для перевезення пасажирів на крутих підйомах і спусках. По обіді їду купатися, це доволі далеко і тим невигідно, бо доведеться підніматися на острів фунікулером (Коцюб. Словник української мови в 11 томах