фунікулер
ФУНІКУЛЕ́Р, а, ч.
Залізниця з канатною тягою для перевезення пасажирів на крутих підйомах і спусках.
По обіді їду купатися, це доволі далеко і тим невигідно, бо доведеться підніматися на острів фунікулером (М. Коцюбинський);
Вона тихо пройшла Площу Богдана, подивилась здалека на Софійський собор з його химерними старити банями, потім пройшла сквером, повз фунікулер (О. Копиленко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фунікулер — фунікуле́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- фунікулер — [фун'ікулер] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іy Орфоепічний словник української мови
- фунікулер — див. елеватор, вінда Словник чужослів Павло Штепа
- фунікулер — -а, ч. Залізниця з канатною тягою для перевезення пасажирів на крутих узвозах і спусках. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фунікулер — фунікуле́р (франц. funiculaire, букв. – канатний, від лат. funiculus – мотузка) залізниця з канатною тягою на крутих підйомах і спусках. Словник іншомовних слів Мельничука
- фунікулер — ФУНІКУЛЕ́Р, а, ч. Залізниця з канатною тягою для перевезення пасажирів на крутих підйомах і спусках. По обіді їду купатися, це доволі далеко і тим невигідно, бо доведеться підніматися на острів фунікулером (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- фунікулер — (фр. < лат. — мотузка) Канатна залізниця на крутих схилах. Вагони з пасажирами або вантажем підіймаються і опускаються канатною тягою. При невеликих підйомах між рейками прокладались зубчасті рейки, за які зачіплялося зубчасте колесо, насаджене на вісь вагона. Архітектура і монументальне мистецтво