хан

(тюрк. — будинок)

1. Група приміщень для гостей у палацах і багатих будинках на Стародавньому Сході.

2. Постоялий двір (порівн. караван-сарай) або торговельний заклад у низки інших східних країн (Туреччина) у середньовічні часи.

3. Ланка збірно-розбірної, складеної з дерев'яних планок, каркасної решітки монгольської юрти.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хан — див. МОНАРХ. Словник синонімів Караванського
  2. хан — У VI-XX ст. титул правителів у кочових тюркських і монгольських народів, а також у державах і династіях, пов'язаних з ними походженням. Універсальний словник-енциклопедія
  3. хан — Хан, ха́на, -нові; ха́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. хан — Хан, -на м. Ханъ. Як хан долізе до Криму. Ном. № 5635. Словник української мови Грінченка
  5. хан — ХАН, а, ч. 1. Титул монарха, феодального правителя в багатьох країнах Сходу в середні віки, а також особа, що мала цей титул. [Козаки:] Лук натягнем, стріли пустим, Брязнем тятивою; Ой, мусить утікати Кримський хан з ордою! (І. Словник української мови у 20 томах
  6. хан — -а, ч. 1》 Титул монарха, феодального правителя в багатьох країнах Сходу в середні віки, а також особа, що мала цей титул. 2》 Родовий дворянський титул у деяких країнах Сходу, а також особа, що має цей титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хан — ХАН, а, ч. 1. Титул монарха, феодального правителя в багатьох країнах Сходу в середні віки, а також особа, що мала цей титул. [Козаки:] Лук натягнем, стріли пустим, Брязнем тятивою; Ой, мусить утікати Кримський хан з ордою! (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. хан — хан іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  9. хан — Князь монгольський Словник чужослів Павло Штепа
  10. хан — (тюрк.) титул феодальних правителів у багатьох країнах Сходу. Словник іншомовних слів Мельничука