хол

(англ.)

1. Велике приміщення під двосхилим дахом, навколо якого розташовувалися господарські приміщення. В період раннього середньовіччя у ньому збирались члени англо-саксонського роду.

2. У садибному житловому будинку, особняку це — центральний зал, призначений для чекання, відпочинку або загальна кімната зі сходами на другий поверх. Багато прикрашена стеля часто з'єднувалася з конструкціями даху. Х. звичайно освітлювався великими вікнами, зверненими на південь або південний схід, отоплювався каміном.

3. Обідній зал у коледжі.

4. Вестибюль перед кабінетом, невеликим зальним приміщенням у громадській споруді.

5. Сучасний зал для концертів і публічних зібрань.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хол — (англ. hall) велике приміщення для очікування (в готелі, театрі, кіно), зал, вестибюль. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. хол — -у, ч. 1》 Велике приміщення, призначене для чого-небудь (зал для публічних зборів, кімната для чекання в готелі, театрі, кіно тощо); вестибюль. 2》 Великий передпокій у міських квартирах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хол — ХОЛ, у, ч. Велике приміщення, призначене для чого-небудь (зал для публічних зборів, кімната для чекання в готелі, театрі, кіно тощо). Словник української мови в 11 томах
  4. хол — ХОЛ, у, ч. Велике приміщення, призначене для чого-небудь (зал для публічних зборів, кімната для чекання в готелі, театрі, кіно тощо). Після вечері дівчата зустрілися в холі і спробували поговорити (В. Словник української мови у 20 томах
  5. хол — хол іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. хол — див. гол Словник чужослів Павло Штепа
  7. хол — рос. холл велике приміщення для очікування, невимушеного спілкування. Інша назва — вестибюль. Eкономічна енциклопедія