1. Архітектура і монументальне мистецтво

шов

1. Місце сполучення двох каменів, цеглин у муруванні.

2. Прошарок розчину між елементами мурування. Отримує різну форму в перетині, крім відзначених (докл. див. підрізка) існує:

~ в обріз — надлишок будівельного розчину знімається і Ш. вирівнюється з поверхнею мурування.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шов — див. ШВО. Словник синонімів Караванського
  2. шов — Шво Словник чужослів Павло Штепа
  3. шов — ШОВ, шва, ч. 1. Місце з'єднання зшитих кусків тканини, шкіри і т. ін. Юзя встала, а Дарка розп'яла на ній спідничку, шукаючи швів та рахуючи пілки (Леся Українка); Сорочка все ж не могла не привернути Надійчиної уваги тонкою .. Словник української мови у 20 томах
  4. шов — шов іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. шов — шва, ч. 1》 Місце з'єднання зшитих кусків тканини, шкіри і т. ін. || у сполуч. з прикм. Спосіб вишивання, характер стібків. Руки по швах [стояти, тримати і т. ін.] — струнко, виструнчившись, з опущеними вздовж тулуба руками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шов — ШОВ (місце з'єднання зшитих кусків тканини, шкіри тощо), ШВО розм., ЗШИ́ВКА розм.; ФАЛЬЦ спец. (місце з'єднання тонких металевих листків). Цехмістер уважно розглянув їх (черевики) зовні і зсередини, придивляючись до кожного шва (З. Словник синонімів української мови
  7. шов — ШОВ, шва, ч. 1. Місце з’єднання зшитих кусків тканини, шкіри і т. ін. Юзя встала, а Дарка розп’яла на ній спідничку, шукаючи швів та рахуючи пілки (Л. Укр., III, 1952, 643); Сорочка все ж не могла не привернути Надійчиної уваги тонкою.. Словник української мови в 11 томах