шов

ШОВ, шва, ч.

1. Місце з'єднання зшитих кусків тканини, шкіри і т. ін.

Юзя встала, а Дарка розп'яла на ній спідничку, шукаючи швів та рахуючи пілки (Леся Українка);

Сорочка все ж не могла не привернути Надійчиної уваги тонкою .. вишуканістю крою, пошиття, відшліфовки найменшої деталі, шва і рубчика (В. Козаченко);

Боєць стоїть, поклавши на автомат руки в лайкових рукавичках, що потріскались йому на швах (О. Гончар);

Коли Гошка ворушився, шви тріщали і розповзалися (Григорій Тютюнник);

* У порівн. Враз тишина розірвалась, мов шов, Мов тріснула на двоє неба сорочка... (І. Нехода);

// у сполуч. з прикм. Спосіб вишивання, характер стібків.

Вишивали тут [на Україні] гладдю переважно червоним кольором, додаючи інколи синій, а починаючи з другої половини ХІХ ст. – червоною та чорною заполоччю хрестовим швом (з наук. літ.).

2. Місце скріплення частин чого-небудь.

Глиняний розчин для кладки печей .. треба готувати досить пластичним, щоб можна було накладати тонкі шви (з наук. літ.);

Шви між вінцями зрубу, а також торці колод .. примазують глиною або вапняним розчином і фарбують у різні тони (з наук.-попул. літ.);

// Місце скріплення зварюванням, клепанням і т. ін. окремих деталей конструкцій, споруд тощо.

А налізи паяння швів на давньоруських замках і ключах показали, що для паяння застосовували припій на мідній основі або чисту мідь (з наук.-попул. літ.);

Вони разом написали листа, приклали до нього плівку з відбитком готового шва і всі дані про зварювання (В. Собко);

// Проріз, щілина в споруді чи конструкції, які допускають незначне переміщення їхніх частин, деталей, викликане зміною температури, осіданням фундаменту і т. ін.

Він знав тут усе, аж до того, де сходяться шматки бетонної стіни, утворюючи теплові шви (В. Собко).

3. мед. Місце з'єднання тканини, розсіченої під час хірургічної операції.

Черепні шви остаточно зростаються тільки на третій-четвертий рік, іноді пізніше (з навч. літ.).

4. бот. Заглиблення на плодах у місці з'єднання їх половинок чи частинок.

При достиганні часто розтріскуються [плоди абрикоса сибірського] вздовж шва до самої кісточки (з наук. літ.).

Наклада́ти / накла́сти шви (шов) див. наклада́ти;

Ру́ки по швах див. рука́.

△ (1) Стеблови́й шов – шов стібками, що находять один на одного.

Рушниковим двобічним швом вишивають декоративні речі побуту .. Спочатку на тканині малюють контур узору і вишивають його стебловим швом (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шов — див. ШВО. Словник синонімів Караванського
  2. шов — Шво Словник чужослів Павло Штепа
  3. шов — шов іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. шов — шва, ч. 1》 Місце з'єднання зшитих кусків тканини, шкіри і т. ін. || у сполуч. з прикм. Спосіб вишивання, характер стібків. Руки по швах [стояти, тримати і т. ін.] — струнко, виструнчившись, з опущеними вздовж тулуба руками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шов — ШОВ (місце з'єднання зшитих кусків тканини, шкіри тощо), ШВО розм., ЗШИ́ВКА розм.; ФАЛЬЦ спец. (місце з'єднання тонких металевих листків). Цехмістер уважно розглянув їх (черевики) зовні і зсередини, придивляючись до кожного шва (З. Словник синонімів української мови
  6. шов — ШОВ, шва, ч. 1. Місце з’єднання зшитих кусків тканини, шкіри і т. ін. Юзя встала, а Дарка розп’яла на ній спідничку, шукаючи швів та рахуючи пілки (Л. Укр., III, 1952, 643); Сорочка все ж не могла не привернути Надійчиної уваги тонкою.. Словник української мови в 11 томах
  7. шов — 1. Місце сполучення двох каменів, цеглин у муруванні. 2. Прошарок розчину між елементами мурування. Отримує різну форму в перетині, крім відзначених (докл. див. підрізка) існує: ~ в обріз — надлишок будівельного розчину знімається і Ш. вирівнюється з поверхнею мурування. Архітектура і монументальне мистецтво