шпиль

(голл., нім.)

Гострокінцеве пірамідальне або конусоподібне завершення споруди, яке звичайно увінчане скульптурним зображенням, емблемою, прапором.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Шпиль — Шпиль іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. шпиль — ШПИЛЬ, я́, ч. 1. Вершина гори, горба і т. ін. Білі крейдяні шпилі гір лощать на сонці, та між горами котить річка глибока (Марко Вовчок); Стелеться чорний шлях на гору – довгу та високу, що шпиля її не видно (С. Васильченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  3. шпиль — Шпиль, -ля м. 1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Левиц. І. 197. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Левиц. І. 203. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну. Чуб. III. 137. 2) Част. м'яльници (см. Словник української мови Грінченка
  4. шпиль — див. вершина; вістря Словник синонімів Вусика
  5. шпиль — -я, ч. 1》 Вершина гори, горба і т. ін. || Конусоподібне підвищення; пік. || Горб, невисока кругла гора. 2》 Загострена жердина, стержень на будівлі і т. ін. 3》 Вузька висока надбудова пірамідальної або конічної форми, що завершує будівлю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шпиль — ШПИЛЬ, я́, ч. 1. Вершина гори, горба і т. ін. Білі крейдяні шпилі гір лощать на сонці, та між горами котить річка глибока (Вовчок, І, 1955, 230); Стелеться чорний шлях на гору — довгу та високу, що шпиля її не видно (Вас., II, 1959, 40); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  7. шпиль — Вершок, пік; (круглий) ГОРБ; (на даху) шпиця; (на башті) зубець. Словник синонімів Караванського
  8. шпиль — див. вершок, пік, макушка Словник чужослів Павло Штепа
  9. шпиль — [шпил'] шпиел'а, ор. шпиелем, м. (на) шпиел'і Орфоепічний словник української мови
  10. шпиль — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови
  11. шпиль — Шпиль, -ля́, -ле́ві, на -лі́; шпилі́, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)