1. Великий тлумачний словник сучасної мови

шпиль

-я, ч.

1》 Вершина гори, горба і т. ін.

|| Конусоподібне підвищення; пік.

|| Горб, невисока кругла гора.

2》 Загострена жердина, стержень на будівлі і т. ін.

3》 Вузька висока надбудова пірамідальної або конічної форми, що завершує будівлю.

4》 Верхня трикутна частина торцевої або фасадної стіни будинку, обмежена схилами даху.

5》 заст. Гострий виступ на стіні, башті і т. ін.; зубець.

6》 Великий довгий цвях.

7》 мор. Вертикальний коловорот на суднах для піднімання й опускання якоря, піднімання важких речей тощо.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Шпиль — Шпиль іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. шпиль — Вершок, пік; (круглий) ГОРБ; (на даху) шпиця; (на башті) зубець. Словник синонімів Караванського
  3. шпиль — див. вершина; вістря Словник синонімів Вусика
  4. шпиль — [шпил'] шпиел'а, ор. шпиелем, м. (на) шпиел'і Орфоепічний словник української мови
  5. шпиль — див. вершок, пік, макушка Словник чужослів Павло Штепа
  6. шпиль — ШПИЛЬ, я́, ч. 1. Вершина гори, горба і т. ін. Білі крейдяні шпилі гір лощать на сонці, та між горами котить річка глибока (Марко Вовчок); Стелеться чорний шлях на гору – довгу та високу, що шпиля її не видно (С. Васильченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  7. шпиль — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови
  8. шпиль — Шпиль, -ля́, -ле́ві, на -лі́; шпилі́, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. шпиль — ШПИЛЬ, я́, ч. 1. Вершина гори, горба і т. ін. Білі крейдяні шпилі гір лощать на сонці, та між горами котить річка глибока (Вовчок, І, 1955, 230); Стелеться чорний шлях на гору — довгу та високу, що шпиля її не видно (Вас., II, 1959, 40); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  10. шпиль — (голл., нім.) Гострокінцеве пірамідальне або конусоподібне завершення споруди, яке звичайно увінчане скульптурним зображенням, емблемою, прапором. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. шпиль — Шпиль, -ля м. 1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Левиц. І. 197. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Левиц. І. 203. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну. Чуб. III. 137. 2) Част. м'яльници (см. Словник української мови Грінченка