1. Українська літературна мова на Буковині

ад’юнкт

Ад’ю́нкт [адьюнкт]. Помічник посадової особи. Галицка ц. к. краєва Дирекция скарбу іменувала провізоричного ад’юнкта касового Тита Моравецкого дійсним ад’юнктом касовим (Б., 1895, 23, 2)

// пол. adjunkt — 1) помічник посадової особи, 2) молодший науковий співробітник; порівн. адьюнкт, лат. - 1) помічник професора або й молодший урядовець на Заході, 2) помічник пастора в євангелитській церкві (СЧС, 13).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ад’юнкт — ад’ю́нкт (від лат. adjunctus – приєднаний, зарахований) 1. В СРСР особа, яка готується у вищому військовому навчальному закладі до науково-педагогічної чи науково-дослідної роботи. 2. В деяких країнах Західної Європи та в дореволюційній Росії – помічник академіка чи професора. Словник іншомовних слів Мельничука