1. Українська літературна мова на Буковині

безличний

Безли́чний. Безсоромний, нахабний. Що за безличне крутарство словом: русскій! (Б., 1895, 12, 2).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безличний — Безсоромний, безстидний, без встиду; (- вдачу) двоєдушний. Словник синонімів Караванського
  2. безличний — Безсоромний, брехливий, злочинний, лиходійний, ниций, падлючий, підлий, підступний, див. безсовісний, ординарний, грубий Словник чужослів Павло Штепа
  3. безличний — БЕЗЛИ́ЧНИЙ, а, е, діал. Безсоромний, безстидний. [Матрона (соромливо закриваючись):] Матрона варвара цілує! Ганьба! ..[Патрицій:] А чоловік стоїть і – хоч би слово! Безлична секта... (Леся Українка); Нагнічений і злобний погляд ще раз прошив водяві, безличні очі (Я. Качура). Словник української мови у 20 томах
  4. безличний — безли́чний безсоромний, нахабний (ср, ст)|| = безвстидний Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. безличний — Безли́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. безличний — БЕЗЛИ́ЧНИЙ, а, е, діал. Безсоромний, безстидний. [Матрона (соромливо закриваючись):] Матрона варвара цілує! Ганьба!..[Патрицій:] А чоловік стоїть і — хоч би слово! Безлична секта… (Л. Укр., II, 1951, 539); Нагнічений і злобний погляд ще раз прошив водяві, безличні очі (Кач., II, 1958, 330). Словник української мови в 11 томах
  7. безличний — Безличний, -а, -е Безстыжій, неприличный. Шейк. Словник української мови Грінченка