безужиточний

Безужито́чний. Той, який не вживається для практичних потреб. А з другого боку весь ґрунт, припираючий до ринку (від суду до двора), належить рівно ж до дідича і для міста є безужитóчний, бо там нема ніяких помешкань, ані склепів і в ту сторону взагалі не може місто розширяти ся (Б., 1907, 94, 1)

// пол. bezużyteczny — ні до чого не придатний, bezużyteczność — непридатність (для використання).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me