бульва

Бу́льва. Бульба, коренеплід. Средство, зване Франкка Енрільо, витворюване фаховим способом з краєвих продуктів збіжевих і бульв. Скушавши єго, тяжко повірити, що нема в нім ні дрібки зернистої кави, так подібним є єго смак до смаку кавового (Календар, 1908, рекл.)

// пол. bulwa — 1) земляна груша, 2) бульба, коренеплід.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бульва — -и, ж., зах. Цибулина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бульва — Бульва, -ви ж. Луковица. Додають цибулі (гички або бульви). МУК. І. 97. Словник української мови Грінченка