1. Українська літературна мова на Буковині

біжучий

Біжу́чий. Поточний. Міністерство просьвіти призначило на підмоги на біжучий рік 200 зр[иньских] (Б., 1895, 15, 3); Канцелярия товариства полагоджує звичайні біжучі справи адміністрацийні: стягає чинші, оплачує припадаючі податки ірати позичкові, а взагалі виконує ухвали головного виділу (Б., 1895, 26, 3);

/ Сучасний. Відповідно до своєї ціли збирає [бібліотека] стару і біжучу літературу, порядкує і укладає її так, щоби легко було знайти, що кому потреба (Кузеля, 1910, 3) В минувшім діловім році виділ відтримав 8 засідань, на котрих полагоджував біжучі справи (Звідомл., 1914, 25);

● Біжучий рахунок — поточний рахунок. Поки каса пожичкова і щаднича ще не заможна, доти Старшина не повинна вдавати ся з ніким в умову, давати єму пожички на біжучий рахунок (См.-Стоцький, Порадник, 43)

// пол. bieżący -1) проточний, 2) поточний, нинішній; sprawę bieżące — біжучі справи, w roku bieżącym — в поточному (біжучому) році.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біжучий — біжу́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. біжучий — (- воду) текучий, проточний, пливучий, плинний; (- справу) поточний: (рік) цей; (час) <�скоро>минущий. Словник синонімів Караванського
  3. біжучий — -а, -е. 1》 Який біжить, тече; проточний, бігучий (у 2 знач.). Біжуча вода. 2》 перен. Який відбувається, здійснюється тепер; поточний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. біжучий — Поточний, сучасний, теперішній, цей Словник чужослів Павло Штепа
  5. біжучий — біжу́чий цей, поточний (про рік)(ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. біжучий — ПРОТО́ЧНИЙ (ПРОТІ́ЧНИЙ рідше) (про воду, водойму — який тече, не стоячий), ТЕКУ́ЧИЙ, БІГУ́ЧИЙ, БІЖУ́ЧИЙ. — Щоб не пересихала (річка), її в селах греблями перепиняють — роблять проточні ставки (О. Сизоненко); Озеро невелике, з півтора кілометра. Словник синонімів української мови
  7. біжучий — Біжу́чий, -ча, -че; -жу́чі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. біжучий — БІЖУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який біжить, тече; проточний, бігучий (у 2 знач.). Біжуча вода. 2. перен. Який відбувається, здійснюється тепер; поточний. Далі почалися розмови про всякі біжучі діла (Фр. Словник української мови в 11 томах