вахляр

Ва́хляр. Віяло. Вахлярі коронкові і з правдивих струсьових пер, ручки перлові і з черепахи (Б., 1902, рекл.); Для дам наймоднійші черевики балеві, загортки, гази і вахлярі. Хусточки батистові, шовкові, паньчохи шовкові, так звані “Fier" гладкі і“ajaer", ірхові “Maraboutf" (b, , 1909, рекл); Мені не жаль за ним. Він навчив мене ненавидіти й задавив цілу мою істоту від голови до стіп упокоренням. Був першим, що дав мені відчути поганість покори. Від часу до часу відчуваю на своїй душі ту брудну пляму і, мабуть, не шию її ніколи. Я подала йому свою душу, розложила її перед ним, мов вахляр, а він — мужик... — з неописаною погордою вимовила се слово (Коб., Valse melancolique, 117)

// пол. wachliar — 1) віяло, 2) перен. діапазон, коло (проблем, завдань тощо).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вахляр — Вахля́р: — віяло [10-12;14;18;20;21;25;43;51;V] — віяло, віяльце [III,IV] — віяло, опахало [8] — віяльце [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. вахляр — вахля́р іменник чоловічого роду віяло діал. Орфографічний словник української мови
  3. вахляр — -а, ч., діал. Віяло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вахляр — ВАХЛЯ́Р, а́, ч., діал. Віяло. Одна з пань нервово замахала пальмовим вахлярем, хоча в тому не мала жодної потреби, бо з моря подихало тихою прохолодою (Дніпрова Чайка); – О, певно, – відповів він і зігнувся саме в тій хвилині по її вахляр... Словник української мови у 20 томах
  5. вахляр — вахля́р 1. віяло (ст): Зламала та смаркуля мені вахляр, і тепер я просто конаю від тої го́р'ячі (Авторка); Прибрання риби уріжноріднюється маринованими грибками чи рижками, корнішонами, краяними у вахляр, та твердими яйцями... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. вахляр — ВІ́ЯЛО (предмет для обмахування при спеці, духоті), ОПАХА́ЛО, ВАХЛЯ́Р діал. У неї є чудова колекція японських віял (О. Донченко); Він сидить немов камінний ідол під опахалами з барвистих пер (Леся Українка); Одна з пань нервово замахала пальмовим вахлярем (Дніпрова Чайка). Словник синонімів української мови
  7. вахляр — Вахля́р (сіяло), -ля́ра, -рові; -ля́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вахляр — ВАХЛЯ́Р, а, ч., діал. Віяло. Одна з пань нервово замахала пальмовим вахлярем, хоча в тому не мала жодної потреби, бо з моря подихало тихою прохолодою (Дн. Чайка, Тв., 1960, 45); *У порівн. Меценас ізняв капелюх і, мов вахлярем, холодив ним спітніле лице (Фр.,VІІ, 1951, 189). Словник української мови в 11 томах