вдоволене

Вдово́лене. Задоволення (потреб). Ми позакладали читальні, котрим не надали такого змісту, щоб там хлібороб найшов вдоволене своїх потреб — моральних і материяльних (Б., 1895, 19, 2)

// порівн. пол. zadowolenie -1) задоволення (потреб), 2) втіха, 3) сатисфакція; рос. удовлетворение — задоволення (потреб).