вднину

Вдни́ну, присл. Вдень. Вона перепрошує, що приходить у тій, трохи пізній порі, але вднину дуже зайнята; боялася, що, прийшовши скорше, не застала би мене дома, а їй залежало на тім, щоб застати мене... (Коб., Valse melancolique, 102)

// див. днина.