1. Українська літературна мова на Буковині

вганяти

Вганя́ти. Бігати, гасати, шукаючи когось, щось. В комнату влетів Грінка. — На маєш! — викликнув він, видивляючи ся на Самсонюка, — я за ним вганяю по всіх усюдах, а він тут сидить! (Галіп, 99).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вганяти — вганя́ти 1 дієслово недоконаного виду встромляти вганя́ти 2 дієслово недоконаного виду гнатися за ким-небудь розм. вганя́ти 3 дієслово недоконаного виду заганяти розм. Орфографічний словник української мови
  2. вганяти — I (уганяти), -яю, -яєш і рідко вгонити (угонити), -ню, -ниш, недок., ввігнати (увігнати) і рідше вгнати (угнати), вжену, вженеш, док., перех. 1》 Примушувати зайти, вбігти, потрапити в що-небудь; заганяти. Ввігнати в гріб (гроб) кого — призвести до смерті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вганяти — ВГАНЯ́ТИ¹ (УГАНЯ́ТИ), я́ю, я́єш, рідко ВГО́НИТИ (УГО́НИТИ), ню, ниш, недок., ВВІГНА́ТИ (УВІГНА́ТИ), рідше ВГНА́ТИ (УГНА́ТИ), вжену́, вжене́ш, док. 1. кого, що. Примушувати зайти, вбігти, потрапити в що-небудь, кудись; заганяти. Словник української мови у 20 томах
  4. вганяти — вганя́ти / ввігна́ти в піт (в ми́ло) кого. Примушувати кого-небудь багато і напружено працювати. Це була здебільшого сірома, що утікала від шляхти, а то й від заможних козаків, які ще гірше за панів вганяли в піт своїх наймитів (П. Фразеологічний словник української мови
  5. вганяти — ВИТРАЧА́ТИ що (використовувати, вживати гроші, майно з певною метою), ТРА́ТИТИ, ЗАТРА́ЧУВАТИ, ЗАТРАЧА́ТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, ВКЛАДА́ТИ (УКЛАДА́ТИ), ПРОТРА́ЧУВАТИ розм., ПУСКА́ТИ розм.; ПРОЖИВА́ТИ (на прожиття); ПРОЇДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. вганяти — ВГАНЯ́ТИ¹ (УГАНЯ́ТИ), я́ю, я́єш і рідко ВГО́НИТИ (УГО́НИТИ), ню, ниш, недок., ВВІГНА́ТИ (УВІГНА́ТИ) і рідше ВГНА́ТИ (УГНА́ТИ), вжену́, вжене́ш, док., перех. 1. Примушувати зайти, вбігти, потрапити в що-небудь; заганяти. Словник української мови в 11 томах