1. Українська літературна мова на Буковині

вигасати

Вигасати.

1. Зникати. Вистаравши десь гроший, купив собі ученик кілька книжок сам, або, заложивши маленьку спілочку між товаришами, на спілку з ними, і начитуєть ся досхочу “україньскими клясиками". Поволи вигасають у нього останки “бляги”, він загарливо, але далеко серіозніше береть ся до справи (В. Сімович, Б., 1907, 151, 4).

2. Припинятися, вичерпуватися, завершуватися (про чинність чогось). До сих поїздів, як також до осібних поїздів буковиньских льокальних зелізниць, буде ся видавати у всіх стациях, через які наведені поїзди переходити будуть, білети поворотні по знижених цінах, котрих важність вигасає 1-го зглядно 8-го липня б. р. (Б., 1907, 68, 3)

// пол. wygasać — 1) гаснути, вигасати; 2) минати, закінчуватися (про термін, чинність чогось).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигасати — ви́гасати дієслово доконаного виду ви́бігати розм. вигаса́ти дієслово недоконаного виду гаснути Орфографічний словник української мови
  2. вигасати — I вигас`ати-ає, недок., вигаснути, -не; мин. ч. вигас, -ла, -ло; док. 1》 Переставати горіти, жевріти; згасати. 2》 перен. Ослаблятися, втрачати гостроту; зникати. II в`игасати-аю, -аєш, док., розм. Гасаючи, побувати в багатьох місцях або скрізь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигасати — ВИГАСА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ГАСНУТИ, не; мин. ч. ви́гас і ви́гаснув, ла, ло; док. 1. Переставати горіти, жевріти; згасати. У печі за заслонкою вигасав вогонь (з мемуарної літ.); Люлька вигасла третій раз; він взяв тютюн і наповнив її знову (Н. Кобринська). Словник української мови у 20 томах
  4. вигасати — ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  5. вигасати — ВИ́ГАСАТИ, аю, аєш, док., розм. Гасаючи, побувати в багатьох місцях або скрізь. ВИГАСА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ГАСНУТИ, не; мин. ч. ви́гас, ла, ло; док. 1. Переставати горіти, жевріти; згасати. Словник української мови в 11 томах
  6. вигасати — Ви́гасати, -саю, -єш гл. Выбѣгать. Словник української мови Грінченка