вигасати

Значення в інших словниках

1. вигасати — ви́гасати дієслово доконаного виду ви́бігати розм. вигаса́ти дієслово недоконаного виду гаснути Орфографічний словник української мови
2. вигасати — Вигасати. 1. Зникати. Вистаравши десь гроший, купив собі ученик кілька книжок сам, або, заложивши маленьку спілочку між товаришами, на спілку з ними, і начитуєть ся досхочу “україньскими клясиками". Українська літературна мова на Буковині
3. вигасати — I вигас`ати-ає, недок., вигаснути, -не; мин. ч. вигас, -ла, -ло; док. 1》 Переставати горіти, жевріти; згасати. 2》 перен. Ослаблятися, втрачати гостроту; зникати. II в`игасати-аю, -аєш, док., розм. Гасаючи, побувати в багатьох місцях або скрізь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вигасати — ВИГАСА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ГАСНУТИ, не; мин. ч. ви́гас і ви́гаснув, ла, ло; док. 1. Переставати горіти, жевріти; згасати. У печі за заслонкою вигасав вогонь (з мемуарної літ.); Люлька вигасла третій раз; він взяв тютюн і наповнив її знову (Н. Кобринська). Словник української мови у 20 томах
5. вигасати — ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
6. вигасати — ВИ́ГАСАТИ, аю, аєш, док., розм. Гасаючи, побувати в багатьох місцях або скрізь. ВИГАСА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ГАСНУТИ, не; мин. ч. ви́гас, ла, ло; док. 1. Переставати горіти, жевріти; згасати. Словник української мови в 11 томах