виділовий
Виділо́вий1. Прикм. від виділ. На внесене о. Калинюка поручено виділови, щоби просив преосьвященного митрополита о відступленє льокалю в резиденциї, де би відбували ся виділові засіданя і загальні збори (принято) (Звідомл., 1914, 12)
// пол. wydziałowy-прикм. від wydział.
Виділо́вий2, субст. Член громадської організації, обраний до її виділу (ради). Коли наші товариства розвивають ся, то се звичайне заслуга двох-трех виділових в данім товаристві. Оті ведуть всіх, але йроблять зс всіх (Б., 1895, 48, 1)
// див. виділ 2.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виділовий — Виділова школа: вищепочаткова школа [VII] — виділова школа: семи- та десятикласна австрійська школа [VI] — Виділова школа — восьмирічна школа в Галичині за Австрії, а вірніше 4 останні класи такої школи, тобто V, VI, VII та VIII. Словник з творів Івана Франка
- виділовий — -а, -е, заст. Стос. до якогось правління. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виділовий — див. член Словник чужослів Павло Штепа
- виділовий — ВИДІЛО́ВИЙ, а, е, діал., заст. Прикм. до ви́діл². Сьогодні щасливий день пана Яманського, виділового цензора (В. Самійленко). Словник української мови у 20 томах
- виділовий — ВИДІЛО́ВИЙ, а, е, діал., заст. Прикм. до ви́діл². Сьогодні щасливий день пана Яманського, виділового цензора (Сам., II, 1958, 219). Словник української мови в 11 томах
- виділовий — Виділовий, -а, -е 1) Относящійся къ комитету, бюро, правленію). 2) Членъ комитета, бюро, правленія. Желех. Словник української мови Грінченка