1. Українська літературна мова на Буковині

виділ

Ви́діл.

1. Відділ, відділення — як частина установи. Згадане рішенє скарбової адміністрації подав виділ краєвий всім виділам повітовим до відомости з порученєм звернути увагу громад на конечну потребу, щоби властителі хрунтіву власнім інтересі відповіли як належить обов'язкови згаданих донесень (Б., 1895, 20, 1); На теольоґії можна було рівночасно слухати викладів виділу фільозофічного (Б., 1895, 20, 1).

2. Рада, правління громадського товариства, обране на загальних зборах, до якого належали голова, заступник голови, писар, скарбник і господар Комітет той радить, ухвалює і предкладає свої внесеня головному виділові товариства в справах винайму і виповіди льокалів перебудованя, розкладу, направ в адаптациї дому, як також у всіх тих справах, котрі мають бути порішені головним виділом товариства (Б., 1895, 26, 3); Може, Вам відомо з “Діла“, що виділ Товариства руських женщин в Станіславові розписав конкурс на повісті для дітей (Коб., Листи, 20, 277); Окрім вибору нового виділу ухвалили [загальні збори] подякувати руским послам за успішне співділанє при виєднаню підвисшеня конґруї (Звідомл., 1914, 15)

// пол. wydział — 1) відділ, відділення, секція, 2) факультет.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виділ — Ви́діл: — (товариства): рада, управа [VII] — відділ, комітет, правління [36;47] — правління, бюро, комітет [29] — правління, президія, бюро, комітет [53] — управа, рада [33;21;IV,VI] — виділ повітовий... Словник з творів Івана Франка
  2. виділ — ви́діл іменник чоловічого роду виділення Орфографічний словник української мови
  3. виділ — I -у, ч., юр. Виокремлення майна або його частки на користь тієї чи іншої особи. II -у, ч., діал., заст. Відділ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виділ — ВИ́ДІЛ¹, у, ч. Виділення майна або його частини на користь тієї чи іншої особи. У разі порушення питання про виділ часток із спільного майна всіма співвласниками фактично відбувається ліквідація права спільної часткової власності, тобто її поділ (з навч. Словник української мови у 20 томах
  5. виділ — ви́діл комітет; правління, президія (ст) ◊ ви́діл крає́вий адміністративний орган (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. виділ — ВИ́ДІЛ¹, у, юр. Виділення майна або частини майна на користь тієї чи іншої особи. ВИ́ДІЛ², у, діал., заст. Відділ. Тепер я у виділі польської читальні (Стеф., III, 1954, 37). Словник української мови в 11 томах
  7. виділ — Ви́діл, -лу м. 1) Выдѣлъ, удѣлъ. 2) Отдѣлъ, раздѣлъ. Желех. 3) Комитетъ, бюро, правленіе общества и пр. Желех. Словник української мови Грінченка