виділ

Ви́діл:

— (товариства): рада, управа [VII]

— відділ, комітет, правління [36;47]

— правління, бюро, комітет [29]

— правління, президія, бюро, комітет [53]

— управа, рада [33;21;IV,VI]

— виділ повітовий: найвища виконавча влада в повіті колишньої Австро-Угорщини [IV]

— виділ повітовий: найвища автономна виконавча рада в повіті (районі) [III]

— Виділ крайовий: адміністративна виконавча установа [XIX] Вважаю конечним зазначити зараз на вступі своє становище в тій справі, аби в протягу сеї статті про індемнізацію, коли прийдеться стояти супроти німців-централістів, а по стороні— сойму й Виділу крайового, деякі з наших «опозиціоністів для опозиції» не подумали, що й я стою по стороні польських панів [XIX]

— Виділ крайо́вий: адміністративний і виконавчий орган Галицького крайового сейму [46-1]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виділ — ви́діл іменник чоловічого роду виділення Орфографічний словник української мови
  2. виділ — Ви́діл. 1. Відділ, відділення — як частина установи. Згадане рішенє скарбової адміністрації подав виділ краєвий всім виділам повітовим до відомости з порученєм звернути увагу громад на конечну потребу... Українська літературна мова на Буковині
  3. виділ — I -у, ч., юр. Виокремлення майна або його частки на користь тієї чи іншої особи. II -у, ч., діал., заст. Відділ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виділ — ВИ́ДІЛ¹, у, ч. Виділення майна або його частини на користь тієї чи іншої особи. У разі порушення питання про виділ часток із спільного майна всіма співвласниками фактично відбувається ліквідація права спільної часткової власності, тобто її поділ (з навч. Словник української мови у 20 томах
  5. виділ — ви́діл комітет; правління, президія (ст) ◊ ви́діл крає́вий адміністративний орган (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. виділ — ВИ́ДІЛ¹, у, юр. Виділення майна або частини майна на користь тієї чи іншої особи. ВИ́ДІЛ², у, діал., заст. Відділ. Тепер я у виділі польської читальні (Стеф., III, 1954, 37). Словник української мови в 11 томах
  7. виділ — Ви́діл, -лу м. 1) Выдѣлъ, удѣлъ. 2) Отдѣлъ, раздѣлъ. Желех. 3) Комитетъ, бюро, правленіе общества и пр. Желех. Словник української мови Грінченка