виділ
ВИ́ДІЛ¹, у, ч.
Виділення майна або його частини на користь тієї чи іншої особи.
У разі порушення питання про виділ часток із спільного майна всіма співвласниками фактично відбувається ліквідація права спільної часткової власності, тобто її поділ (з навч. літ.);
Співвласник має право на реальний виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності (з мови документів).
ВИ́ДІЛ², у, ч., діал., заст.
Відділ.
Тепер я у виділі польської читальні (В. Стефаник);
Скоро вивчився по-німецьки і на природописнім виділі робив такі поступи, що на нього дивилися як на будучого доцента (Б. Лепкий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виділ — Ви́діл: — (товариства): рада, управа [VII] — відділ, комітет, правління [36;47] — правління, бюро, комітет [29] — правління, президія, бюро, комітет [53] — управа, рада [33;21;IV,VI] — виділ повітовий... Словник з творів Івана Франка
- виділ — ви́діл іменник чоловічого роду виділення Орфографічний словник української мови
- виділ — Ви́діл. 1. Відділ, відділення — як частина установи. Згадане рішенє скарбової адміністрації подав виділ краєвий всім виділам повітовим до відомости з порученєм звернути увагу громад на конечну потребу... Українська літературна мова на Буковині
- виділ — I -у, ч., юр. Виокремлення майна або його частки на користь тієї чи іншої особи. II -у, ч., діал., заст. Відділ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виділ — ви́діл комітет; правління, президія (ст) ◊ ви́діл крає́вий адміністративний орган (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- виділ — ВИ́ДІЛ¹, у, юр. Виділення майна або частини майна на користь тієї чи іншої особи. ВИ́ДІЛ², у, діал., заст. Відділ. Тепер я у виділі польської читальні (Стеф., III, 1954, 37). Словник української мови в 11 томах
- виділ — Ви́діл, -лу м. 1) Выдѣлъ, удѣлъ. 2) Отдѣлъ, раздѣлъ. Желех. 3) Комитетъ, бюро, правленіе общества и пр. Желех. Словник української мови Грінченка