визичуваний

Визи́чуваний. Дієприкм. від визичувати. Належала до різних товариств, не жалувала нічого, а визичуваних товаришкам грошей не приймала ніколи назад (Коб., Valse melancolique, 94).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me